Барон Людвиг фон Аларт (Галард) (1659–1728) — генерал-аншеф, інженер-фортифікатор, сподвижник Петра І.
Народився у Саксонії, до 1700р. перебував на військовій службі в саксонській армії, після чого, за рекомендацією польського
короля Августа II, перейшов до російської армії. Коли у вересні 1700р. Аларт прибув до армії Петра І, що знаходилася поблизу
Нарви, російський цар привітливо прийняв його та присвоїв чин генерал-лейтенанта. Як досвідчений інженер, він отримав
завдання скласти диспозицію та перелік усього потрібного для облоги Нарви, що й було виконано наступного дня. Через
цілковиту поразку у битві поблизу фортеці, Аларта разом із герцогом де Кроа та іншими командирами іноземного походження
запідозрили у зраді, тому він був змушений шукати порятунку у шведів. До 1705р. Аларт знаходився у полоні в Швеції, після
чого був розміняний на коменданта Нарви, шведського генерала Арведа Горна. Після звільнення у 1706р., він був призначений
надзвичайним послом короля Августа II при дворі Петра I. Коли Август зрікся трону, Аларт запропонував свої послуги
російському цареві та невдовзі був прийнятий на російську військову службу. Він особисто керував роботами з укріплення
важливих стратегічних пунктів Полоцька і Кописі. 1708р. Аларт прийняв командування 3-ю піхотною дивізією, з якою
приймав участь у Полтавській битві. За бойову відзнаку був нагороджений орденом Св. Андрія Первозваного. 1711р. приймав
участь у невдалому Прутському поході, а наступного року - прийняв загальне керівництво союзними російськими,
польськими і датськими військами, які діяли у Померанії, намагаючись захопити фортецю Штральзунд. Втім невдовзі,
за безпосередньої участі Меншикова, Аларт був відсторонений від командування об'єднаними силами і, ображений, вийшов
у відставку. 1721р. він повернувся на службу і прийняв командування військами, дислокованими на Україні, але вже у квітні
1723р. передав їх генералу Голіцину і прибув до Санкт Петербургу. 30-го серпня 1725р. Імператриця Катерина І нагородила його
орденом св. Олександра Невського, після чого Аларт остаточно залишив військову службу і невдовзі помер у своєму маєтку.
Досвідчений фортифікатор залишив нащадкам близько 800 планів різних європейських фортець. Людвіг фон Аларт був одним з
перших істориків Петра I, перекладу першого тому незакінченої історії Аларта зберігається у бібліотеці Ермітажу в Санкт
Петербурзі.
|