Першу згадку про фортецю Полтава було знайдено в плані,
складеному французьким військовим інженером Гільйом-Левассером де
Бопланом, який впродовж 1630 -1647рр. займався
фортифікаційним будівництвом на Україні. У 1649 році Полтава стала
адміністративним центром створеного українського козацького полку,
першим полковником якого був Мартин Пушкар. Фортеця відігравала
значну роль у системі оборонних споруд, створених для захисту від
численних орд, що часто вдиралися в Україну. Вона була зведена на
узвишші правого берегу Ворскли, і з усіх боків, крім північно-західного,
була оточена крутими схилами, що спускалися в долину,
в той час сильно заболочену численними притоками Ворскли.
У 1658 році, незабаром після підписання
Переяславської угоди, фортеця була частково реконструйована.
Напередодні Полтавської битви вона була розширена і складалася з
двох частин, розділених Мазурівским яром.
На зовнішній лінії оборони було побудовано 10 фортечних веж і 5 веж
для охорони фортечних воріт. Земляні укріплення
були захищені частоколом. Взимку 1708 року комендантом фортеці
було призначено полковника Олексія Келіна (Колен, Келенг (? - 1715).
Походження та час вступу на військову службу полковника Келіна невідомі.
З 1702 року він командує полком, що брав участь у багатьох битвах
Північної війни: осаді Нотебургу (1702), Нієншанцю (1703),
Дерпту і Нарви (1704), а також взятті Бихова (1707).
Гарнізон фортеці Полтава, що нею командував полковник Келін складався з 4182 чоловік.
Наприкінці квітня 1709 року шведська армія Карла XII
підійшла до Полтави. Основні облогові траншеї
знаходилися з південно-західної сторони фортеці. Воєнні дії зводилися
до риття шведами і запорожцями, що були на боці гетьмана Івана Мазепи, підкопів і встановленню
в них порохових зарядів.
Захисники фортеці рили зустрічні ходи та роззброювали ці заряди. Своїми численними
вилазками вони завдавали суттєвих втрат супротивнику. Після
Полтавської битви облога фортеці була знята, а
залишки шведської армії відступили на південь до Дніпра.
Востаннє фортеця була реконструйована наприкінці 20х років XVIII ст.
Після підписання в 1774 році мирної угоди з Туреччиною, відбулася зміна
кордонів Російської імперії і фортеця втратила
своє стратегічне значення. Залишки фортечних укріплень були знищені в
1817р., напередодні візиту царя Олександра I до Полтави.
|