Влітку 1911 року до Полтави приїхали два лейтенанти Північно-Сконського полку, Карл Бенедік та Фрей Рюдеберг. Вони отримали дозвіл Міністерства внутрішніх справ Російської Імперії на проведення археологічного дослідження поля Полтавської битви. Молоді офіцери мали на руках доручення Генерального Штабу шведської армії визначити місці масових поховань воїнів Карла XII, що загинули 27 червня 1709 року у вирішальній битві Великої Північної війни. Офіцери привезли з собою обладнання для виконання топографічної зйомки місцевості, за допомогою якого була складена детальна карта поля Полтавської битві, що зберігається у військовому архіві Швеції (Krigsarkivet) разом з кількома десятками світлин зроблених шведськими офіцерами у Полтаві, Переволочній, Тахтауловому, Жуках та інших місцях, пов’язаних з історією Полтавської битви. Розкопки, проведені за активної підтримки тодішнього директора колонії для душевно хворих доктора Олександра Мальцева, дозволили знайти два великі поховання воїнів Карла XII, що їх позначив на карті Карл Бенедік. Чотири черепи та декілька фрагментів верхніх щелеп були належним чинам запаковані і доставлені восени 1911 року до Стокгольму. Впродовж тривалого часу вони зберігалися у окремій кімнаті відділу військової історії Міністерства Оборони Швеції. 40 років по тому, у січні 1951 року, спільна комісія Міністерства Оборони та військового музею вирішила нарешті відкрити ящик та скласти відповідний акт. У останньому було записано, що у ящику були виявлені зазначені вище рештки воїнів, рукописний звіт про знахідки, підписаний Карлом Бенедіком та Фреєм Рюдебергом 30 березня 1912 року, п’ять карт поля Полтавської битви та чотири засохлі рози. Далі знахідки були передані для антропологічного та медико-анатомічного дослідження відомому шведському антропологу доктору Ейвалю. Результати дослідження були надруковані 1957 року у щорічному науковому збірнику Товариства друзів Королівського військового музею Швеції. Потім виникло питання щодо пошуку належного місця поховання для загиблих воїнів Карла XII. На цей раз рішення було прийнято відносно швидко. Згадали про старовинний замок у місті Вадстена. Цей замок на березі озера Ветерн побудував король Густав Васа ще у 1545 році для захисту Стокгольму від нападів ворогів з півдня. Чудовий витвір архітектури у стилі ренесансу служив королівським династіям Швеції до 1620 року За часів діда Карла XII, короля Адольфа X Густава, частина королівського палацу була передана під новостворений будинок інвалідів війни, де колишні воїни, які втратили здоров’я та залишились без засобів до існування, перебували на повному держаному забезпеченні. Пізніше до будинку інвалідів відійшла частина приміщень монастиря Св. Біргітти, заснованого у Вадстені в середині XIV століття. Саме тут, на монастирському кладовищі, 12 червня 1958 року поховали рештки воїнів Карла XII, що були знайдені на полі поблизу Тахтаулового 1911 року. На могилі було встановлено камінь з написом “Тут поховані пенсіонери будинку ветеранів війни, а також воїни Карла XII, перевезені сюди з Полтави”. Таким чином, єдина братська могила шведів, які загинули 27 червня 1709 року, знаходиться зараз на відстані більше 2000 кілометрів від Полтави. У своєму звіті до Генерального Штабу шведські офіцери написали, що “ … офіцер штабу 9-ої піхотної дивізії, дислокованої у Полтаві, капітан Павло Кузьмич Вінцентьєв запропонував облаштувати земляний могильний пагорб та встановити на ньому простий пам’ятник у вигляді залізного хреста. Наш обов’язок – віддати останню шану загиблим солдатам Карла XII ”.