Гуго Юган Гамільтон (1668-1748), барон, фельдмаршал. Син Малкольма Гамільтона (1635-99) і Катарини Маклер. 1681р. в чині фельдфебеля він був зарахований до полку Елвсборг. Свою військову кар’єру він розпочав у французькій армії, з якою він брав участь у облозі і взятті фортеці Намур і битві при Стенберке (Stenberke). Після цього він служив у голландській армії і брав участь у битві при Нірвіндені (1693). Перервавши службу у голландській армії, Гуго Гамільтон повертається до Швеції і починає служити в армії Карла XII. У жовтні 1700р. він прибув до порту Пернау (Естонія). У битві під Нарвою (1700р.) він брав участь у чині підполковника, а у битві поблизу Клішова (1702г.) – полковника. У складі корпусу під командуванням генерала Карла Реншильда Гамільтон брав участь у обороні Варшави. У Польщі Гамільтон сильно захворів і був вимушений поїхати до Швеції для лікування, втім, вже через кілька місяців, він повернувся до діючої армії і узяв участь у битві при Фрауштадті (1706). 1707р. його дружина Катарина Фалькенберг вирішила відвідати чоловіка, щоб показати йому щойно народженого сина, втім несподівано померла у м. Штеттин (Щецин). Не зважаючи на горе, що спіткало Гамільтона, він прийняв рішення залишитись на військовій службі. У 1708р. він знаходився на Україні і командував Остготським кавалерійським полком в чині генерал-майора. Він брав участь у боях з росіянами на річці Ворскла у січні 1709р. і у Полтавській битві 27 червня 1709р., де він командував кавалерією лівого флангу шведської армії і був узятий в полон. На початку липня 1709р. він разом із Берндтом Стакелбергом, Карлом Реншильдом, Карлом Крейцем і декількома іншими високопоставленими офіцерами Карла XII був відправлений до фортеці Оранієнбург, де перебував до початку зими, після чого був перевезений до столиці. 21 грудня 1709р. Гуго Гамільтон разом із іншими шведськими військовополоненими пройшов по вулицях Москви. Ще деякий час Гамільтон перебував у Москві, де разом із графом Піпером працював у Спілці шведських військовополонених у Росії, яка надавала посильну допомогу полоненим воїнам Карла XII. З 1715р. він перебував у Казані. 1722р. після підписання Ніштадтської мирної угоди Гамільтон повернувся до Швеції, провівши більш ніж 12 років у російському полоні. Після повернення, вже в чині генерала, він прийняв командування Східно-Готським кавалерійським полком і оселився у своєму маєтку Туна поблизу міста Лінчепінг. У липня 1723р. він уклав шлюб з Анною Флемінг. 1734р. він отримав чин фельдмаршала. У жовтні 1742р. Гуго Гамільтон був призначений головою вищого військового трибуналу, що розслідував дії Карла Эміля Левенгаупта і Хенріка Магнуса фон Буденброка, які призвели до оточення 17-тисячної шведської армії поблизу Гельсінгфорсу (Хельсінки). У лютому 1743р. звинувачені були присуджені до страти через обезголовлення, позбавлені усіх титулів та майна. Гуго Гамільтон помер 9 січня 1748р. у своєму маєтку Туна. Разом із своєю другою дружиною, яка померла 1735р. він був похований в усипальниці церкви в м. Бьорклінге поблизу Упсали.