Карл XII (1682-1718), король Швеції (1697 - 1718) народився 17 червня 1682р. у Стокгольмі. Його батьком був король Швеції Карл XI, а матір'ю - дочка короля Данії Фредерика III Ульріка Елеонора. Четверо його молодших братів померли у дитинстві. Батько, який мав великий вплив на сина, ще у дитячі роки навчив його полювати, фехтувати та їздити верхи. Пізніше, спеціально відібрані вчителі навчали майбутнього короля військовим наукам, математиці, іноземним мовам, давньогрецькій літературі, історії та юриспруденції.
  Вихований у дусі відданості принципам абсолютної монархії, Карл успадкував престол від батька, який помер у 1697 році, і сам проголосив себе королем, відмовившись від регентства та власноруч одягнувши на себе корону монарха. Перші роки його правління були безтурботними, але все скінчилося 1700 року, коли молодий та амбіційний російський цар Петро I уклав військовий союз Данією, Польщею та Саксонією з метою відібрати у Швеції її володіння на узбережжі Балтійського моря.
  Оголошення Росією війни Швеції стало початком Великої Північної війни, яка тривала 21 рік. Надбаний ще у юнацькі роки військовий досвіт допоміг молодому монархові легко вивести з війни Данію (Травентальська угода 1700р.), потім він звернув свою увагу на Польщю-Саксонію. Після першої крупної поразки російської армії під Нарвою у 1700 році Карл XII відмовився переслідувати свого головного ворога та на довгі 7 років угруз у невеличких сутичках на європейському театрі військових дій.
  1706 року він примусив польського короля Августа II відмовитись від трону та підписати Альтранштедську мирну угоду, після чого на його місце був посаджений прихильник Карла XII Станіслав Лещинський.
  Російська кампанія почалася лише 1707 року, коли армія Петра I вже мала певний бойовий досвід та сучасне озброєння. План Карла XII щодо наступу на Москву довелося змінити через різке погіршення постачання армії та тактику "спаленої землі", що її застосовували росіяни. Загін генерала Левенгаупта, який мав доставити продовольство та порох для шведської армії був розбитий поблизу села Лісного. Король прийняв рішення повернути на південь і у квітні 1709 року його армія підійшла до Полтави.
  27 червня 1709 року тут сталася вирішальна битва Великої Північної війни. Зазнавши великих втрат, шведська армія була вимушена відступити на південь, до Дніпра. Біля Переволочної російська армія наздогнала супротивника, що відступав та примусила його здатися. У полон потрапило біль ніж16 тисяч вояків армії Карла XII; сам король з невеликим загоном спромігся переправився через Дніпро і знайшов тимчасовий притулок у Османській імперії. Однак статус почесного гостя невдовзі був змінений на статус полоненого.
  Знаходячись далеко від Швеції, король активно керував країною, реформував податкову систему, вимагав виділення все більшої фінансової підтримки для задоволення потреб армії. Внаслідок цього Швеція була доведена до зубожіння, зростало також невдоволення політикою, що її проводив монарх.
    1714 року Карл XII зміг залишити Османську імперію та повернутися до Швеції (1715). За цей час Росія зуміла розширити антишведську коаліцію, прийнявши до неї Бранденбург та Ганновер. Втративши свої балтійські провінції, Фінляндію та володіння у Німеччині, король однак відмовлявся підписати мирну угоду з Росією. Наслідком цього стало перенесення центру військових дій до Балтики. У багатьох морських битвах того часу змужнілий флот Росії завдавав нищівних поразок шведському флоту.
  1716 року Карл XII зробив невдалу спробу напасти на Норвегію. Під час повторної кампанії 30 листопада 1718 року, знаходячись у облогових траншеях поблизу норвезької фортеці Фредрікстен, шведський король був вбитий. Куля потрапила йому у голову, а питання про те, чи було це вбивство або випадкова куля, випущена з фортеці, досі є предметом гарячих суперечок істориків. Тіло вбитого монарха було перевезено до Стокгольму и поховано у церкві Ріддархолмскюрка.
  Карл XII не залишив спадкоємців. Збори суспільних станів погодились коронувати сестру Карла XII Ульріку Елеонору лише за її згоди на прийняття нової конституції, що обмежувала владу короля. В березні 1719 року її коронували в місті Упсалі. Усі наміри Ульріки Елеонори були спрямовані на прискорення укладання мирних договорів із ворогами країни. У 1720 році через відмову парламенту Швеції зробити її чоловіка співправителем вона зреклася трону на користь чоловіка - Фредеріка Гессен-Касельського, який того ж року був проголошений королем Швеції Фредеріком I. Саме за його правління, в 1721 році Швеція уклала Ништадтський мирний договір з Росією, що поклав край Великій Північній війні 1700-1721рр.