Адам Людвиг Левенгаупт (1659-1719), генерал шведської армії, високоосвічений та глибоко релігійний аристократ. На початку своєї кар’єри Адам Левенгаупт сподівався досягти успіхів на дипломатичній ниві. Він отримав вищу освіту, закінчивши університети Лунду (1671), Упсали (1675) та Ростоку (1680). Однак, стикнувшись з проблемами просування по службі, він прийняв рішення змінити рід занять та перейти на військову службу. Він служив за контрактом у Баварії і Данії, після чого вступив до лав армії короля Карла XII. Це сталося напередодні початку Північної війни. Отримавши певну самостійність в управлінні підпорядкованими частинами, він проявив себе як надійний та тверезо мислячий командир, хоча і позбавлений тієї військової фантазії, яка була притаманна Карлу XII. 1703р. у званні генерал-майора інфантерії він був призначений губернатором Курляндії. 1706р. він вже мав військове звання генерала від інфантерії і займав посаду губернатора Риги, утримуючі шведську Ливонию під владою свого короля. Як командира, його вирізняли обачливість і турбота про своїх підлеглих. Однак його великий загін, що мав доставити продовольство та боєприпаси для головної армії, був вщент розбитий російськими військами під командуванням Меншикова 14 вересня 1708р. поблизу селища Лісне. Ця поразка була передвісником катастрофи, що сталася у битві під Полтавою 27 червня 1709р. Перед самою битвою Адам Левенгаупт занедужав, що наклало певний відбиток на керування ним піхотними частинами швецької армії.Крім того, у нього склалися доволі складні відносини з фельдмаршалом Карлом Реншельдом, якому поранений Карл XII передав керування усією швецькою армією, що не могло не вплинути на хід подій у вирішальній битві Північної війни. На першому етапі битви шедська піхота під командуванням генерала Адама Левенгаупта доволі успішно атакувала росіян, впритул наблизившись до їх укріпленого табору. Втім, після наказу Реншельда, Левенгаупт був змушений відвести свої підрозділи до Будищанського лісу, що на думку багатьох істориків було фатальною помилкою. Після поразки генерал Левенгаупт керував відступом залишків шведської армії до Переволочної на Дніпрі, де він прийняв рішення здатися у полон, аби уникнути зайвого, з його точки зору, кровопролиття. Перебуваючи у полоні, він мешкав у Москві, де й помер у 1719р.