Музей історії Полтавської битви було відкритто 26 червня 1909 року
напередодні 200-літнього ювілею битви.
Творцем музею і його першим директором був відомий історик і краєзнавець,
викладач історії Петровського Полтавського кадетського
корпусу, дійсний статський радник, підполковник
Іван Францевич Павловський.
Експозиція музею нараховувала багато експонатів,
серед яких холодна і вогнепальна зброя,
портрети, гравюри, полкові прапори і зразки
військової форми, що надійшли з Артилерійського
музею С.-Петербургу, музеїв Москви, від
Стокгольмського Королівського
архіву і Генштабу, повітових міст
Полтавської губернії та від окремих мешканців
Полтави. Новостворений музей розмістили в невеликому
будинку, побудованому для нього усередині огорожі
церкви Св. Сампсонія. Під час громадянської
війни на Україні 1917-1918 музей історії Полтавської
битви неодноразово піддавався пограбуванню.
Було викрадено багато експонатів: зброя, живопис, срібні і бронзові речі. У 1918 році залишки
експозиції музею були передані І.Ф.Павловським на
збереження до Центрального Пролетарського
музею Полтавщини (тепер Полтавський
обласний краєзнавчий музей).
У 1949 році Рада Міністрів
СРСР ухвалила рішення про відтворення музею
історії Полтавської битви. Місцем для нового музею
було обрано колишній будинок інвалідів
російсько-турецької війни, збудований
наприкінці XIXст. 23 вересня 1950 року відбулося урочисте
відкриття музею на полі Полтавської битви.
Центральні музеї Москви, Ленінграду,
Києва, Львова й інших міст СРСР передали сюди частину
своїх експонатів. З кінця 90-х років XXст.
почалося співробітництво музею з двома
шведськими товариствами: Товариством каролінців та
Товариством військової історії.
За цей час музей отримав багато подарунків із Швеції,
серед яких: картини, холодна зброя, копії унікальних
документів, фотографії, тощо.
Щороку музей приймає тисячі відвідувачів, що
приїздять сюди для ознайомлення з
історією Північної війни 1700-1721рр. та її вирішальною
битвою, що сталася під Полтавою 27 червня 1709р.
|