Петро I Романов (1672 - 1725) - російський цар (1682-1721 рр.) та імператор Росії (1721-1725 рр.) був сином царя Олексія Михайловича Романова (19.03.1629-29-01.1676) та його другої дружини, цариці Наталії Кирилівни, уродженої Наришкіної. Через довгу та виснажливу боротьбу за владу між родинами Милославських та Наришкіних Петро зміг стати одноосібним правителем Росії лише у 1696 році.
  Одним з перших самостійних кроків молодого царя стало захоплення улітку 1696 року фортеці Азов та заснування міста Таганрога. Петро I ініціював створення російського флоту. Після завершення Азовської кампанії цар почав вивчати європейський досвід у суднобудуванні. У складі Великого посольства, під іменем Петра Михайлова, він відвідав Голландію, Австрію, Саксонію, Польщу. Петро I вивчав військову справу, корабельну справу, механіку, виробництво паперу. Молодий цар розумів, що для перетворення Росії у сучасну європейську державу, вона має отримати вихід до Балтійського моря.
  Після підписання союзної угоди з Данією і Саксонією та забезпечення нейтралітету Туреччини Петро I оголосив у 1700 році війну Швеції. Головною метою цієї війни було повернення російських земель на узбережжі Балтійського моря, захоплених Швецією у XVII ст. Так почалася Велика Північна війна, що тривала 21 рік. Перша нищівна поразка російської армії 1700 року під Нарвою підштовхнула російського царя до рішучих дій щодо реформування армії та заміни її озброєння. Війська були переозброєні рушницями з ударним кремінним замком і багнетом, польова та морська артилерія отримали нові гармати стандартних типів та калібрів. Особливе значення для створення нової армії за європейським зразком мала реформа державної податкової системи.
  Як дипломат, Петро I тримав під постійним контролем усю зовнішню політику Росії. Він вперше заснував постійні дипломатичні установи закордоном, відмінив застарілі форми дипломатичного етикету. Під час війни була створена нова система управління державою, яка спиралася на колегії, підпорядковані напряму Сенату.
  З'явився територіальний розподіл держави на губернії. Значні зміни сталися і у церковній системі; був ліквідований патріархат і створений Сінод. Сталися зміни у освіті, поліграфічній справі, почала виходити перша газета "Відомості", були закладені підвалини майбутньої Російської Академії наук. Петро I активно сприяв розвитку металургійної, гірничої, текстильної промисловості, що зробило Росію рівноправним партнером на європейському ринку. У роки Великої Північної війни Петро I сформувався як видатний полководець. Він висунув ідею мобілізації усіх засобів ведення війни на суші і на морі з метою забезпечення вирішальної переваги над супротивником та їх гнучкого використання в залежності від ситуації, що склалася.
Перемога російської армії у вирішальному бойовищі війни - Полтавській битві, призвела зрештою до підписання вигідної для Росії Ніштадської мирної угоди 1721 року. Ця угода закріпила за Росією колишні шведські володіння у східній Балтиці та сприяла перетворенню колишньої напівфеодальної країни на могутню європейську імперію. Зусиллями російського царя було закладено фундамент нової столиці Російської імперії - Петербурга, міста, яке будували найкращі архітектори Європи.
  По відношенню до України Петро I проводив жорстку політику централізації, яка призвела до знищення Запорізької Січі, обмеження та зрештою повного скасування інституту гетьманства. Десятки тисяч українських козаків і селян, засланих на будівництво фортець, каналів загинули від непосильної праці, хвороб і голоду. Що ж до самої України, вона на довгі роки отримала принизливу назву Малоросія.
  В 1722 році Сенат Росії присвоїв Петру титул імператора, а 1724 року імператрицею стала його друга дружина Катерина Олексіївна (Марта Скавронська). Пётро I помер вранці 28 січня 1725 року, не назвавши свого спадкоємця, и не залишивши синів. Він був похований в соборі Петропавлівської фортеці в Санкт-Петербурзі. Катерина Олексіївна, була зведена на російський престол як імператриця Катерина I за підтримки гвардії і найближчих сподвижників императора Петра I.