Ймовірно, термін "редут" походить від французького слова "redoubt", що означає "укриття". У британській військовій термінології редутом називали ізольовану земляну фортифікаційну споруду, забезпечену усім необхідним для тривалої оборони.
     Як інженерне спорудження, редут являв собою замкнуте польове укріплення у вигляді правильного чи неправильного багатокутника, посилене штучними перешкодами для штурму і автономне з точки зору його оборони. Редути з'явилися в XVст. і, як основна форма оборонних укріплень, використовувалися до початку першої світової війни 1914-1918рр.
     Російська армія застосувала редути на полі Полтавської битви в якості передових опорних пунктів для руйнування бойового порядку наступаючої шведської армії Карла XII. Перед укріпленим табором росіян поблизу села Яківці було побудовано десять редутів. Це були чотирикутні чи трикутні земляні укріплення, що складалися з бруствера і рову, захищених палісадом (вкопані в землю загострені колоди). Два редути не були закінчені до початку битви. Основу гарнізону, розміщеного в редутах, складав Білгородський полк (8 батальйонів) під командуванням бригадира Сави Айгустова. Артилерія редутів налічувала близько 16 гармат. Російська кавалерія під командуванням Олександра Меншикова була розгорнута за лінією редутів. Під час битви шведи зазнали важких втрат саме під час штурму редутів.
     Під час підготовки до святкування 200-річчя Полтавської битви в 1909 році на місці вірогідного розташування редутів були встановлені обеліски, прикрашені бронзовими двоголовими орлами (були зняті незабаром після революції 1917 року). Зведенням обелісків керував інженер-підполковник Георгій Лагоріо. Він також відповідав за облаштування таборів для військових частин, що прибули на святкування ювілею битви до Полтави, і за будівництво гостьових трибун. 1939 року бетонні обеліски, що почали руйнуватися, були замінені на гранітні. У 1953 і 2009 роках два редути поперечної лінії були реконструйовани у первісному вигляді.