Карл Эвальд Рене (Рен) (1663-1716), барон, представник старовинного дворянського роду з єпископства Бременського (пізніше предки переїхали до Ліфляндії), російський генерал від кавалерії (1709), сподвижник Петра I, учасник Північної війни і Прутського походу. На службу до російської армії був прийнятий 1702р. за договором, що уклав із ним князь Григорій Долгорукий. 1703р. Рене отримав звання полковника і 7 липня 1703р. Приймав участь у розгромі шведського загону під командуванням генерала Абрахама Кроніорта поблизу Санкт Перербургу. Командував полком, що отримав назву "Полк Рене", посля заснування Санкт Петербургу, був призначений його першим комендантом. У травні 1704р. отримав чин генерал-майора, брав участь у взятті фортець Нарви і Дерпту, розбив шведське військо генерала Шліпенбаха, яке послав король Карл XII на допомогу оточеним у Нарві і Дерпті. 1705р. Рене знаходився у Польщі і Курляндії. Того ж року він отримав чин генерал-поручика кавалерії. У жовтні 1706р. 3000-ий авангард армії князя Олександра Меншикова, під командуванням Карла Эвальда Рене, напав на 13000-ий загін графа Потоцького в Віндаві (Польща) і обернув їх у втечу. 3 линя 1708р. він брав участь у невдалій для російської армії битви під Головчином. 6 липня 1708р. Карл Эвальд Рене був запрошений на військову раду в м. Шклов, на якій було ухвалено рішення відвести російську армію до району Горки, Соболево. 10 лютого 1709р. Рене разом з 10 драгунськими полками успішно відбив напад загону під командуванням Карла XII на місто Краснокутськ, під час якого шведський король ледь уникнув захоплення в полон. 12 квітня 1709р. на підрозділи Рене напав загін шведського генералу Круза, що значно перевищував їх за чисельністю, втім Рене спромігся відбити цей напад і відтіснити супротивника за Ворсклу. В Полтавській битві 27 червня 1709р. генерал-лейтенант Рене командував лівим флангом російських військ, однак отримав поранення і був змушений передати командування генералу Боуру. За цю битву він отримав чин повного генерала від кавалерії. У 1711р. Рене був у Ризі, звідкіля його направили до Польщі. Під час Прутського походу, Рене провів успішну облогу турецької фортеці Браїлов, примусивши її гарнізон капітулювати 14 липня 1711р. За це цар Петро I нагородив його орденом Святого апостола Андрія Первозваного. З 1711р. по 1715р Карл Эвальд Рене командував дивізією на Україні. У червні 1716р. його знов направили до Польщі, але 29 грудня генерал Карла Эвальда Рене помер у м. Гродно.