Карл Густаф Рос (1655-1722), генерал-майор, сподвижник шведського короля Карла XII. Народився 25 грудня 1655р. в Вестерготланді в родині кавалерійського майора Густафа Эріксона Роса і Христины Свінхуфвуд. Військову службу почав 1674р. в німецькій армії у якості добровольця полку під командуванням фельдмаршала де Гранкса. Разом із цим полком він брав участь у багатьох битвах Франко-Голандської війни 1672 - 1678рр. 1675р. Рос брав участь у штурмі німецької фортеці Трієр, захопленої французькими військами, а через рік - у облозі фортеці Філіпсбург. Після повернення до Швеції, Карл Густаф Рос в чині другого лейтенанта служив у кавалерійському полку королеви-матері Хедвіги Елеонори. 1678р. він, у званні лейтенанта, служив у полку Лейб-гвардії, а 1686р. Карл Рос – майор Скараборгського полку. 1696р. Карл Рос – підполковник піхотного полку під командуванням генерал-майора від інфантерії Эріка Соопа, дислокованого в Ризі. Впродовж 1701 – 1722рр. Карл Рос - командир Нерке-Вермландського полку (незважаючи на перебування у полоні у 1709 – 1722рр.). Після завершення Польської кампанії 1705р. йому було присвоєно дворянське звання і чин генерал-майора. У битві під Нарвою (1700р.) він проявив мужність і героїзм, атакуючи з невеликим загоном передові російські укріплення поблизу фортеці. В подальшому він супроводжував короля Карла XII у багатьох битвах російської кампанії, серед яких бій поблизу Клісова (9 липня 1702р.), битва при Фрауштадті (13 лютого 1706р.), зіткнення поблизу села Малятіце (31 серпня 1708р.), Полтавська битва (27 червня1709р.). У Полтавській битві генерал-майора Карл Рос командував однією з чотирьох піхотних колон, яка понесла відчутні втрати під час бою поблизу російських редутів. В результаті втрати контролю над підлеглими частинами, батальйони Роса відірвалися від головної армії. Цю ситуацію вдало використав Петро I, спрямувавши на відрізані шведські частини п’ять батальйонів піхоти і п’ять кавалерійських полків під загальним командуванням князя Олександра Меншикова, які нанесли їм нищівної поразки. Рештки колони Роса здалися у полон в одному з залишених шведами шанців поблизу фортеці Полтава. Разом з іншими полоненими Карл Густаф Рос пройшов по вулицях російської столиці після урочистого в’їзду Петра I до Москви. Після цього його відправили до Казані, де він перебував до свого звільнення після підписання Ніштадтської мирної угоди 1721р., що поклала край Північній війні. 1722р., по дорозі додому генерал-майор Карл Густаф Рос помер у місті Або.