Аксель Спаре (1652-1728), граф, фельдмаршал, художник. Син Акселя Карлсона Спаре (губернатора Готланда (1650) і Остерготтланда (1654)) і Маргарет Оксеншерна, Аксель Спаре народився. 9 січня 1652р. в м.Вісбю. У віці двадцяти років він розпочав свою військову кар’єру, вступивши за контрактом до голландської армії. Брав участь у війні Голландії проти Франції (1672-1675рр.). Після переходу на службу до шведської армії Спаре брав участь у війні Данії проти Швеції за землю Сконе (1676-1679гг.). 1676р. він отримав звання капітана гвардії, а 1677р. Аксель Спаре - підполковник Нерке-Вермландського полку. Будучи відданим кронпринцу Карлу, Аксель Спаре сприяв ухваленню риксдагом 1697р. рішення про дострокове визнання молодого спадкоємця престолу повнолітнім, і проголошенні його королем Карлом XII. 1699р. Спаре отримав звання полковника і був призначений командиром Вермландского полку, з яким він приєднався до армії Карла XII відразу після битви під Нарвою (1700). 1705р. йому був присвоєний чин генерал-майора. Спаре проявив себе сміливим воїном у битвах при Клішові (1702г.) і Фрауштадті (1706). Починаючи свою російську кампанію, Карло XII бул настільки впевнений у перемозі, що обіцяв Акселю Спаре посаду московського губернатора. В Полтавській битві 27 червня 1709р. Аксель Спаре командував однією з чотирьох колон шведської піхоти, що атакувала російські редути. В подальшому він безуспішно намагався врятувати піхотні частини генерала Роса від оточення і знищення. Після поразки шведів під Полтавою, генерал-майор Спаре супроводжував короля з невеликим загоном від Переволочної на Дніпрі до Турецької імперії. 1710р. він отримав звання генерал-лейтенанта і брав участь у кровопролитному зіткненні загону короля з турками у лютому 1713р. Аксель Спаре був талановитим портретистом, хоча і не мав відповідної освіти (портрет Карла XII роботи Спаре, написаний 1712р. зберігається у Грипсгольмській художній галереї). Карло XII любив його за почуття гумору і веселий норов. Перед тим як залишити шведський табір під Бендерами, Карло XII передав Акселю Спаре усі повноваження щодо командування шведським загоном, що залишився у кількості більше ніж 1000 чоловік. Це було доволі складною задачею – забезпечити постачання продовольства такому великому загону і, врешті решт, вивести його з турецьких володінь. Крім того, на плечі Акселя Спаре лягла турбота про польського ставленика Карла XII - Станіслава Ліщинського, який прибув до шведського табору через кілька тижнів після кривавої сутички шведів з турками. В кінці 1713р. Аксель Спаре отримав звання генерала від інфантерії. У вересні 1714р., на чолі загону, що складався з п’яти невеликих піхотних частин, він почав свій довгий шлях з Бендер до Швеції через Угорщину і Німеччину. У лютому 1715р. Аксель Спаре передав командування над підлеглими частинами генералу Карлу-Густаву Хорду. Впродовж 1717-1718рр. він перебував в м. Цвайбрюкені у якості особистого гостя короля Станіслава Ліщинского. Після повернення на батьківщину 1719р. Аксель Спаре підтримав чоловіка королеви Ульріки Елеонори, Фрідріха Гессенського, який змінив її на шведському троні під ім’ям Фредерика I. Невдовзі після цього Спаре отримав графський титул (1720), а 1721р. він став фельдмаршалом. Аксель Спаре помер 31 травня 1728р. в м. Брокинде, Остерготланд, не залишивши спадкоємців.