Барон Берндт Отто Стакельберг (1662-1734), фельдмаршал і лорд з династії Халінап (Hallinap), народився 14 березня 1662р. у Ревелі (тепер Таллін) у родині Вальтера фон Стакельберга і Олени фон Левен (Ліве). У 1685р. Берндт Стакельберг почав військову службу у якості волонтера датської гвардії, потім він служив у французькій армії у чині капітана. На початку Північної війни (1700-1721рр.) барон Берндт Стакельберг отримав посаду ад’ютанта останнього шведського генерал-губернатора Інгрії і Карелії графа Отто Велінгка (1649-1708рр.). У 1701р., у званні першого лейтенанта він бився у армії генерала Вольмара Антона фон Шліпенбаха проти росіян у Лівонії. У битві біля мизи Рауге (1701р.) і Казариць (1701р.), що були успішними для шведської армії (хоча і не мали великого стратегічного значення) Берндт Стакельберг командував шведською артилерією. 11 березня 1702р. він був призначений командиром Б’єрнеборгського піхотного полку (бригада Порі), заснованого у 1626р. королем Швеції Густавом II Адольфом. У 1704р. Берндт Стакельберг в чині полковника служив у армії генерала Адама Людвига Левенгаупта. Він брав участь у битві при Якобштадті (1704р.), у якій він командував лівим флангом шведської піхоти. У битві при Гемауертгофі (1705р.) між корпусом Левенгаупта і російськими військами під командуванням генерал-фельдмаршала Бориса Петровича Шереметєва Берндт Стакельберг командував авангардом шведської піхоти. У 1706р. він отримав звання генерал-майора. У битві при Лісній (1708р.), яка зумовила поразку шведської армії під Полтавою, Стакельберг командував однією з піхотних колон. У цій битві, що супроводжувалась сильним снігом упереміжку з дощем, майже половина 16-тисячного шведського корпусу потрапила у полон, і близько 1000 вояків було вбито. У Полтавській битві 27 червня 1709р. генерал-майор Берндт Стакельберг командував однією з чотирьох колон піхоти, що почали наступ на російські редути рано вранці. Він одним з перших потрапив до полону, як тільки більша за чисельністю російська армія почала охоплювати супротивника на правому фланзі. Разом із іншими полоненими шведськими офіцерами Берндт Стакелберг брав участь в урочистому в’їзді царя Петра I до Москви 21 грудня 1709р. Він перебував у полоні майже 13 років і був звільнений тільки після підписання Ніштадтської мирної угоди у 1721р. У 1722р. Стакельберг був призначений головнокомандуючим шведськими військами, дислокованими в Фінляндії. Одночасно він виконував обов’язки командира полку землі Обо (Åbo). Грамотою королеви Швеції Ульрики Елеонори, від 31 червня 1727р., за багаторічну вірну службу, генерал-лейтенант Берндт Отто Стакельберг отримав баронській титул з правом успадкування його нащадками. Того ж року його було підвищено до генерала-фельдмаршала. Берндт Отто Стакельберг був одружений з баронесою Маргаретою Елізабет Мейдель (1696р.). Помер в м. Обо 29 серпня 1734р.