Пам'ятник загиблим козакам був відкритий в Полтаві у вересні 1994 року, як данина пам'яті українським козакам, полеглих під час Великої Північної війни 1700-1721рр. Так сталося, що під час найтривалішого воєнного конфлікту XVIII століття українські козаки гетьмана Івана Скоропадського були на боці російської армії Петра I, а козаки гетьмана Мазепи і запорізькі козаки Костя Гордієнка – на стороні шведської армії Карла XII. Крім того, багато козаків загинуло в битвах далеко за межами України, на будівництві фортець, каналів, тощо. Ще однією трагічною сторінкою в історії українських козаків стало знищення Батуріна, який був резиденцією гетьманів Лівобережної України впродовж 1669-1708рр. Загін під командуванням Олександра Меншикова захопив місто 2 листопада 1708 року, знищивши близько 7 тисяч його мешканців і 6 тисяч українських козаків, які його обороняли. Після перемоги в Полтавській битві цар Петро I наказав учинити жорстоку розправу над тими козаками, які перейшли на сторону шведів.
  Пам'ятник загиблим українським козакам був зведений на Панянському бульварі, круті схили якого були частиною фортифікаційних укріплень фортеці Полтава. Монумент споруджений на початку алеї, на протилежному кінці якої знаходиться оглядовий майданчик з красивим видом на Поділ і Хрестовоздвиженський монастир.
  Пам'ятник створений за проектом полтавського скульптора Володимира Білоуса і художника Віктора Батуріна. На вершині символічного кургану встановлений гранітний козацький хрест, що символізує безсмертя козацької слави, національних традицій, української духовності. На хресті – напис “Українським загиблим козакам” і знак “Всевидяче око”, вписаний у рівнобедрений трикутник. Такі символи зображали на козацьких хоругвах. Біля підніжжя кургану – два бунчуки, що спрадавна вважалися символами гетьманської влади, і герб Полтави, затверджений гетьманом Богданом Хмельніцким. Відкриття пам'ятника було приурочене до свята Покрови Пресвятої Богородиці – небесної покровительки козаків і їх війська.